Одні ми…

ця ніч буде довга
на однині ми
я і думки
ми у світі одні
я і ти. я і ти. одні ми

я прихожу до тебе вночі.
я проникаю у сни.
а ми лише одні, просто на однині.
я прийду і сьогодні.
ми зовсім ніби і не самотні

ранок мій.
згадуй сни.
десь там були ми…такі не одні.
ми такі веселі, ми такі сумні.
ми на однині..такі

як просто ти читаєш думки
саме мої
мої одинокі думки.
Вони як одинокий подих в тишині
В тишині, в тишині..одні

я могла би писати пісні.
та не тобі, не тобі мої думки.
просто ми такі одні,
веселі завжди,
і сумні на однині.

Страждання пройшли,залишились вірші

Шукаю в темряві спокою
ховаюсь в ніч від болю
Я не боюсь ні темряви,ні ночі
немаю я людських страхів
Боюсь лишень що більш не зможу
почути пару твоїх ніжних слів
2004
________________________________
Cили
Я нiхто,коли кажу,що хтось.
Може хтось знає,що я таки щось…
Я мовчу,коли потрiбно кричати,
i кричу,коли нема чого чекати!
Я смiюсь,а насправдi вмираю,
а оживаю,коли сльози проливаю…
Двi безмежнї стихiї в менi,
в рiзнi сторони рвуть на шматки,
цi двi сили неначе живi-
оживають й вмирають в менi!
2007
______________________________
СТРАЖДАННЯ
Десь в тихому куточку,
Лишилося моє страждання.
Скрутилося в клубочок,
Придушене мовчанням.

Мовчить про те що буде,
I злиться на чекання…
Нехай згорить
що усе те!
Нехай горить страждання!

Я хочу жити далi!
Не хочу бiльш писати!
Щоб виливати душу,
потрiбнi нам страждання?..
2008
______________________________
Дивлюся вдаль
Але не бачу
А може бачу,
не визнючи цього
Бо те що є там
не тiшить душу
Лиш залишає
Мою надiю
I те що було
Немає значень
бо те що буде
усе зруйнує
I так жахливо
це визнавати
Але не знати
таки банально
Щоб жити
треба вмирати
але щоб вмерти
не все оживиш
Жорстоко знати
нiчому не бути
та не можливо
цього позбутись
___________________________
I насуваються сльози,
Вiд неможливостi змiнити тебе,
I хочеться бути кращою
I знати,що так воно i є

Але знання майбутнього
здавлюють у горлi комок,
I я дохожу до краю:
“Рот на замок!”

не в моїх силах
змiнити тебе
а в силах змiнити
те що в мене є…

А доля пiдступно чатує
Щоб дати наступний урок
а серце безмiнно чарує
Щастя маленький шматок.
__________________________
***
Я знаю-вiриш,
я знаю-любиш
чому ж мовчиш?
мене цим губиш…
чому не скажеш?
невже не знаєш
наскiльки сильно
тебе кохаю!
невже не знаєш,
що люблю чути,
що ти не можеш
без мене бути,
чому не можеш
менi сказати,
шо завжди хочеш
мене кохати?
занадто легко
це все писати,
занадто важко
тобi сказати!
занадто важко
собї признатись
шо це i є
мої страждання
I так банально
це все читати.
невже я можу,
таке писати?
01.02.08
_____________________________
Розкажи,що ти бачиш,
хочу знати твої думки
хочу знати,що ми
зовсiм не рiзнi свiти.
покажи,що ти чуєш,
може вiдчуєш,що в мене
на душi чорнi коти
03.02.08
________________________
НАДІЯ
Що я з собою роблю?
своє життя топлю,
топлю у безмежнiй надiї,
що все ще успiю
I залишуся щирою собi,
I не забуду мрii
Але здобути їх зумiю…