Другого дня LAFest до мене прийшла думка, що кожен виконавець приїхав із своїм особливим ставленням до міста Л…
Відкривали цей день гурт The Snow – добродушні хлопці із центральноукраїнський акцентом, що грають мантричну музику. Або як пише Анатолій Гернаденко – музичні скульптури. Пізніше до музикантів приєдналася вокалістка Аніка і виконала “Ой верше, мій верше…”, що увійде до моєї особистої колекції варіантів виконання цієї пісні. Цікаво, що такі композиції були новинкою на #LAFest, але публіка тепло приймала, що зможете побачити на уривку із виступу. Інструмент Анатолія – Ха́нг (нем. Hang)
А далі були солодкі сексі-boys з EPOLETS, що точно заставили серця дівчат у залі битися сильніше! У хлопців великий потенціал, жаль якщо розтратять його на не надто інтелектуальну рок-попсу, хоча і дуже драйвову. Поки що не зачепили, але потішили око – всі хлопці дуже симпатичні, як на відбір. Такими я уявляю молодих одеських матросів:-) За творчістю буду слідкувати.
БРІЯ БЛЕССІНГ розчулила до сліз щирістю та сонячною енергією. Знаю цю дивовижну дівчину ще з ефіру шоу “Голос Країни”. Її акцент завжди нагадує мою тітку.
Трохи дивними звучали слова про Бога, не в церкві, а на сцені фестивалю, але нічого поганого в цьому не було. Рекомендую почитати інтерв’ю з Брією в The ukrainians.
Електро-космічна програма ГАПОЧКИ розбавила стильове насичення фестивалю. Звучало все якісно та чітко. Сподобалася впевнена поведінка вокалістки Каті.
Та все ж чогось бракує, щоб цей гурт припав мені до душі..
Із творчістю П&Д давно знайома і переживала чи не змінили вони свою програму. Але все звучало точно, як у альбомі «Два Аккорда». Чоловіча лірика з надривом і болем, така що живе в темних кутках душі і ховають її за нервовими скулами. Це було сильно!
Зовсім пару секунд я послухала Плесо, починалося вся гарно і ніжно… Але мені потрібно було бігти проводжати Камі на поїзд. http://youtu.be/pk6kWiswgZw
Загалом Lviv Acoustic Fest вдався! Це чудова можливість послухати улюблені гурти, познайомитися із новими, але ще краща нагода зібрати багатьох друзів з усієї країни. Обнімашки та посмішки постійні учасники фестивалю акустичної музики у Львові!
Першого дня Lviv Acoustic Fest я з Камі слухняно прийшли завчаcно і поспішили у світлу залу Малої сцени.
Відкривали дні акустичної музики Hinni. Двоє дівчат з гітарами. У вокалістки сильний трохи невпевнений голос та молодіжні депресивні тексти.
Далі нас розважали ЛЕДІ АРЛЕТ – хлопці iз Білої церкви. Гітарист Павло, на кахоніАнатолій Гернаденко, вокаліст Коломієць Олександр. Запальний із першої секунди вокаліст із цікавою манерою співу та дзвінкими “няяя”,хоча весь драйв для мене створював барабанщик із добродушною посмішкою. Відмітила хороший кавер на ВВ.
І на десерт – “Форель” із Закарпаття. Насичений густий голос чорнявої вокалістки із спокусливим поглядом.
Цікаво, як будуть музично розвиватися хлопці із Леді Арлет, і через пару років загляну до творчості дівчат-вокалісток.
Велика темна зала та магічна сцена #LaFest розпочалася для мене із львівських Green Silence – атмосферні труби, чоловіки із шармом. Джазові та солодкі, як Львів у шоколаді.
Цікаво було слухати моїх друзів з Луцька гурт Ріплей з акустичною дуже ніжною та жіночною програмою, насиченою дзвінким голосом Ріти, бо, зазвичай, вони дуже драйвові та непосидючі.
Fontaliza – кучеряві хлопці, що створили багато шуму, але важко мені було їх сприйняти в такому звучанні, як і важко було вимовити назву. Не склалося одним словом.
Гурт BAHROMA я почала слухати місяць тому, і дуже цікаво було їх послухати та побачити вживу. Манера співу у вокаліста не типова і тужлива. Хлопці перевершили всі мої очікування і залишаться у плеєрі ще на довго. Я би їх назвала добрими фаталістами із хорошим почуттям гумору.
Рэспубліка Паліна -білоруська дівчина, яка сама заповнила всю сцену і змогла підняти зал! Її мало слухати, це той випадок, коли варто хоча б раз її побачити! Вживу.
Колос представив нові пісні із своєї сольної програми із свіжим аранжуванням. Лаунж та затишок створювали хлопці із Фіолет та барабанщик Саша із РІплей.
Pianoбой наштовхнув мене на роздуми … Дуже контрастно відчувалася його впевненість та досвід років. Виступ був схожим на енергетичне театральне дійство на межі психозу та гіпнозу. Відчувалася потужна внутрішня сила, але її природа не зовсім відома. Знаю лише, що на його виспут ніколи більше не піду.
Ola Blog 