Щоденні бої

Щодня кожен іде на свій бій, на свою війну. Ти маленький хлопчик і тебе ведуть в садочок, ти хочеш воювати з цим ранком, бо так хочеться спати. Ти вчитель чи викладач і ти налаштовуєшся не здаватися проти опору важчих характерів підлітків та неуцтва. Ти лікар і ти воюєш з хворобами та вірусами. Ти керівник, працівник, звичайний робітник і щодня на роботі є проблеми. Є робота і ти її вирішуєш – бо це твоє поле бою.

А є покликання, яке генетично закладене дуже глибоко, це воїн-охоронець Батьківщини. І не кожен має сміливість бути там, на справжньому полі бою, але і не кожен повинен там бути! Бо у воїна-захисника нашої Вітчизни є кохані, жінки, діти, матері і тати, старенькі дідусі і бабусі. І в тривожні ночі він спить трохи спокійніше, знаючи що тут у місті є люди різних професій і вони “воюють” тут в тилу на свої роботах – лікарі допомагають стареньким, вчителі вчать дітей воїна, кохані працюють, бо є робота і заробляють кошти.

Є день роботи, є день відпочинку, є день – святковий. В тебе є день народження, в мене є і в міста є. Твоє місто давнє хоч і маленьке.

На день народження стараються подарувати щось корисне, що полегшить твою щоденну працю, або щось що дуже треба. Але є і подарунки такі “що не купиш сам собі”,  хоча воно і не корисне, але для душі. І тобі дарують красиві речі, і це приносить не користь, а щастя. І воїн-захисник хотів би дарувати своїм рідним щастя! То чому, хоча б одного року, люди не хочуть подарунок для свого міста? Не корисний жителям міста, не для міщан, а саме для міста. Дорогий подарунок! А місто так давно його чекало, ще на той день народження, коли йому було 900 років.

Так, там далеко воює воїн-захисник, він воює за Країну, за людей, за батьків і дітей і обов’язково кожному скаже, як називається його місто чи село, і що воно в нього рідне і для нього дуже красиве. І він подзвонить мамі і запитає чи ходила вона на День міста? Чи відволіклася вона від щоденних своїх боїв і нічних молитов за нього, воїна. Він запитає чи був концерт, чи співала вона, бо мама має красивий голос. Чи цього року танцювали його діти на сцені? Він запитає чи музиканти написали нових гарних пісень про захисників Вітчизни, бо саме це їхня робота -писати пісні, розважати людей від важких думок.

“Там” воюють хлопці, щоб ми “тут” працювали і робили те що вміємо, і заробляли цим гроші – скульптори робили не лише меморіальні таблиці, але і великі пам’ятники, подарунки були не лише корисні, але і для душі, міста були і зручні і красиві одночасно. І щоб кожен воїн повертався у своє красиве місто живим.

Advertisements

Жовква – ідеальне місто Ренесансу

40хв.від Львова

View this post on Instagram

Коник і синагога #Жовква

A post shared by Ola (@ola_suprun) on

View this post on Instagram

#Жовква

A post shared by Ola (@ola_suprun) on

#Черкаси – морська держава

Черкаси – місто парків та зелених бульварів, повітр’я та відпочинку. До Києва з Черкас, майже така відстань, як зі Львова в Дубно, не дивно, що працювати всі втікають у Київ, коли тут атмосфера релаксу:)
2bcb8370cd97a38bde04789426095eae Можна було б сказати, що місто нічим особливим не відрізняється, наприклад, від Рівного, Луцька чи Тернополя, але є одне жирне “але” – Дніпро.

770px-Cherkasy_plan_1826
Плани Черкас

8RyEQHkCQUW0q1C8nyJQMw

Дніпро тут безкрає, як море. І скільки хватає зору, стільки воно видніється на горизонті.
І здається, що більше нічого не треба, тільки дивитися на воду і дихати – справжній курорт!

https://twitter.com/ValeriaBot/status/618735517891461120
Соснівка курортна слава Черкас

View this post on Instagram

Сучасні #Черкаси #cktwevent #instacollage

A post shared by Ola (@ola_suprun) on

View this post on Instagram

Красиві #Черкаси

A post shared by Ola (@ola_suprun) on

View this post on Instagram

#Черкаси

A post shared by Ola (@ola_suprun) on

Старі фото Черкас

Назва “Черкаси” дотепер залишається загадкою, як і саме місто. Єдине, що можна точно сказати, що місто стає рідним, коли є там рідні люди.

Виставка “Графічний варош” м. Ужгород

Львівська Майстерня шоколаду в Ужгороді

Львівська Майстерня шоколаду в Ужгороді

Ужгород це те місто, в яке хочеться завжди. І в кожну пору року воно по своєму прекрасне та загадкове. Воно відрізняється від інших західних міст, як і кліматом, так і характером. Мабуть, тому я там відчуваю себе, як за кордоном. Щоразу блукаю вуличками і знаходжу щось нове… Такі міста легко і приємно малювати. Якщо ви там досі не були, то це дуже дивно.

Свободка. Ужгород.

Свободка. Ужгород.

Львівська майстерня шоколаду в м.Ужгород

Львівська майстерня шоколаду в м.Ужгород

На виставку “Графічний Варош” в Ужгород приїхало 17 моїх картин-графік: 13-ть про Львів і 4-ри про Ужгород. Картини гостинно прийняла Львівська майстерня шоколаду і прилаштувалися там вони до листопада.
Ужгород Сакура Петанк
Але перш за все місто має очі тих людей, що завжди раді тебе бачити … І не лише бачити, але і допомогти з виставкою. 🙂 Велике дякую ‏ ‏@wedmid за ідею та допомогу!

в кав'ярні Ужгорода

в кав’ярні Ужгорода

Маю надію, що графічні мої міста помандрують далі-далі в кав’ярні та виставкові зали!

Фото картин  ‏@mtbikephoto.