Позначка: море

Навіяно морем…

4s коментарів

світанок

Останній ранок…Передчуття дому і сум прощання з морськими хвилями, пекучим (палючим сонцем), мушлями, пісочком і солоною водою, що так магічно світиться у ночі…
Біля палаток виринають перші дорожні сумки. Настрій: “додому!” Дехто ще бачить останній морський сон. Дехто смакує каву. Останні ракушки в кишеню – на спогад про теплі і безтурботні дні.Ніхто не спішить.Водій пішов на рибалку.Дітвора ще спить.
А море?Море спокійне, як ніколи! Протягує руки-хвилі і манить, манить…посміхається ранковим сонцем, наспівує, підвиває, гуде…

Море, як море…хвилі відносять усі лихі думи у глибини вод і залишається лишень безтурботне життя на косі.
Дні летять монотонно, але не рутинно, а тихо і мирно. Однаково.
Ранок зустрічає ніжним морським світанком, обнімає теплом на весь день. Вечір проводжає різнобарвним заходом сонця над лиманом, задає кольору та яскравості вечірнім зорям…
Море бух-бух-бух…голова від нього гуде…Тиша, як така, тут відсутня. Голоси у палатках. Рибка на дротиках. Сміх. Цвіркун. І далі бух-бух-бух. Сон.