Категорія: місто

Щоденні бої

Залишити коментар

Щодня кожен іде на свій бій, на свою війну. Ти маленький хлопчик і тебе ведуть в садочок, ти хочеш воювати з цим ранком, бо так хочеться спати. Ти вчитель чи викладач і ти налаштовуєшся не здаватися проти опору важчих характерів підлітків та неуцтва. Ти лікар і ти воюєш з хворобами та вірусами. Ти керівник, працівник, звичайний робітник і щодня на роботі є проблеми. Є робота і ти її вирішуєш – бо це твоє поле бою.

А є покликання, яке генетично закладене дуже глибоко, це воїн-охоронець Батьківщини. І не кожен має сміливість бути там, на справжньому полі бою, але і не кожен повинен там бути! Бо у воїна-захисника нашої Вітчизни є кохані, жінки, діти, матері і тати, старенькі дідусі і бабусі. І в тривожні ночі він спить трохи спокійніше, знаючи що тут у місті є люди різних професій і вони “воюють” тут в тилу на свої роботах – лікарі допомагають стареньким, вчителі вчать дітей воїна, кохані працюють, бо є робота і заробляють кошти.

Є день роботи, є день відпочинку, є день – святковий. В тебе є день народження, в мене є і в міста є. Твоє місто давнє хоч і маленьке.

На день народження стараються подарувати щось корисне, що полегшить твою щоденну працю, або щось що дуже треба. Але є і подарунки такі “що не купиш сам собі”,  хоча воно і не корисне, але для душі. І тобі дарують красиві речі, і це приносить не користь, а щастя. І воїн-захисник хотів би дарувати своїм рідним щастя! То чому, хоча б одного року, люди не хочуть подарунок для свого міста? Не корисний жителям міста, не для міщан, а саме для міста. Дорогий подарунок! А місто так давно його чекало, ще на той день народження, коли йому було 900 років.

Так, там далеко воює воїн-захисник, він воює за Країну, за людей, за батьків і дітей і обов’язково кожному скаже, як називається його місто чи село, і що воно в нього рідне і для нього дуже красиве. І він подзвонить мамі і запитає чи ходила вона на День міста? Чи відволіклася вона від щоденних своїх боїв і нічних молитов за нього, воїна. Він запитає чи був концерт, чи співала вона, бо мама має красивий голос. Чи цього року танцювали його діти на сцені? Він запитає чи музиканти написали нових гарних пісень про захисників Вітчизни, бо саме це їхня робота -писати пісні, розважати людей від важких думок.

“Там” воюють хлопці, щоб ми “тут” працювали і робили те що вміємо, і заробляли цим гроші – скульптори робили не лише меморіальні таблиці, але і великі пам’ятники, подарунки були не лише корисні, але і для душі, міста були і зручні і красиві одночасно. І щоб кожен воїн повертався у своє красиве місто живим.

Фелікс Австрія & Дім з вітражем

Залишити коментар

Про жінок.
Перша – історія чотирьох поколінь жінок у Львові. Наступна про жінок однієї сім’ї у Станіславові.
Долі жінок тісно переплелись, як стовбури дерев, які одночасно є і опорою, і згубою один для одного…

  • Софія Андрухович – Фелікс Австрія  Читається з другого разу. Полонізми сьогодні в моді. На жаль:( Мене бентежить завершення – напишіть свою версію, що ж там сталося вкінці. images

aa9de34432ffd3cabcb4525d3e66493c

    • Жанна Слоньовська – Дім з вітражем Читається швидко. Інколи аж надто відверто, чоловікам не сподобається таке. Хочу побачити той вітраж:( dim-z-vitrazhem-1

Listivka_torgovyi_dim_lviv

 

DXUffcEBQkyKka3q6u7LrgIMG_0190[1]IMG_0274[1]

 

 

#Грузія – насиченість контрастами. Мій відгук про поїздку.

1 коментар

XjjBOK3lp0eCsfbpxHvDoAГрузія не була моєю мрією. З’явилася ідея поїхати – я підтримала. В моїй голові був стандартний набір стереотипів про цю країну: вино, шашлик і вусаті грузини. Останнім часом багато знайомих здійснювали такі поїздки, тому в голові було пару приблизних картинок.

Те, що ми побачили нас ясно здивувало. Грузини справді себе поводять, як у радянських фільмах: розмахують руками і голосно викрикують, а ще справді дуже люблять українок.

Тбілісі зустріло поєднанням дуже старовинного і сучасного. І цей контраст поєднання супроводжував нас всю поїздку. Країна контрастів: тепла та холоду, вершин та долин.

На тиждень люди поруч стали найважливішими. Найкомфортніша компанія з якою я відпочивала.  Дівчата, що вміють опікати: “Олі треба поснідати!”, “Оксі треба намалюватися)” Серйозна та багатоголоса Олена, чиє ім’я ні один грузин так і не вимовив. Вона знаходила вихід з будь-якої ситуації та будь-якої вулиці.

Оксі – краса та загадковість. Дівчина, що наповнює все довкола – сміхом і дитячою довірою.

Висота гір на стільки неймовірна, що здається маревом чи ілюзією. Ми їх називали дуже хорошою картинкою на величезному моніторі. Найсмачніше повітр’я, якого можна вдихнути так багато і в таку глибину легень, що до цього не було ясно, що така глибина існує.

View this post on Instagram

Любити #жвг

A post shared by Olena Khrushch (@o_khrushch) on

Виїзд за кордон відбувається не лише територіально, але і внутрішньо. Коли залишаєш рідну країну за спиною, легше на неї подивитися згори чи збоку. Все на стільки в повірнянні, що можна відчути чітку межу рідного і чужого. В чужій стороні все інше, красиве незвичне, але не своє.

Всі фото #жвг

P.S. У Львові такі ж хінкалі, як у Тбілісі. У Тбілісі – відсутня кава.

Скетчі про історію Львова #Ola_100happyLviv #1- #4

Залишити коментар

11140058_1145685395458826_7891432551208732614_n  #1 #Ola_100happyLviv 1256 році вперше згадали про Львів. Так горіло місто Холм, що було видно у Львові і Белзі. Заснував Львів король Данило Галицький і назвав на честь сина Лева.

В цей час у Світі: війна між містами-республіками Генуєю та Венецією. Почала зароджуватися цивілізація ацтеків. Генріх ІІІ — король Англії.12074983_1145685402125492_5515697836597732127_n #2 #Ola_100happyLviv Наступним після кн.Данила панував син #Лев. У 1270 вирубав ліси на місці сучасної площі Ринок. Переніс столицю з Галича у#Львів. А для Констанції побудував каплицю, зараз це #церква Івана Хрестителя біля площі Старий Ринок.Безымянный#3 #Ola_100happyLviv
Княжий Львів складався з трьох частин: дітинця, тобто укріпленого міста, підгороддя (окольний город) і пригороддя. Де нині Замкова вулиця, простягалося підгороддя, воно сягало до нинішньої Жовківської вулиці. Князь Лев побудував тимчасовий город з пнів дерева, оточив засіками і сильними частоколами. До наших часів з цього горішнього дитинця не залишилося нічого. Коли 1340 р. город згорів, його вже не відбудовано. Жило приблизно 2-3 тисячі люду: місцеві українці та німці, вірмени, татари, мадяри, караїти, жиди. Це були: бояри – княжі урядовці й дружинники, духовенство, купці, ремісники, селяни.12088406_1145686675458698_774960723200164369_n#4 #Ola_100happyLviv

Юрій Львович не вів такої агресивної політики, як батько Лев. За перші роки князювання зазнав втрат на західному кордоні, бо у 1302 році поляки забрали назад Люблін.

В цей час у Світі: У 1302 році Данте Аліг’єрі, рятуючи собі життя, тікає з рідної Флоренції.
1307-1314 – розпуск і знищення (у Франції) ордену тамплієрів (поч.ордену 1128 рік)

8 серпня 1303 на острові Крит стався землетрус. Цунамі затопило міста Александрію та Каїр.

Жовква – ідеальне місто Ренесансу

Залишити коментар

40хв.від Львова
https://instagram.com/p/4hb2PnOtTv/

View this post on Instagram

#Жовква

A post shared by •СІМЕЙНИЙ АРХІТЕКТОР• (@ola_suprun) on

#Черкаси – морська держава

Залишити коментар

Черкаси – місто парків та зелених бульварів, повітр’я та відпочинку. До Києва з Черкас, майже така відстань, як зі Львова в Дубно, не дивно, що працювати всі втікають у Київ, коли тут атмосфера релаксу:)
2bcb8370cd97a38bde04789426095eae Можна було б сказати, що місто нічим особливим не відрізняється, наприклад, від Рівного, Луцька чи Тернополя, але є одне жирне “але” – Дніпро.

770px-Cherkasy_plan_1826
Плани Черкас

8RyEQHkCQUW0q1C8nyJQMw

Дніпро тут безкрає, як море. І скільки хватає зору, стільки воно видніється на горизонті.
І здається, що більше нічого не треба, тільки дивитися на воду і дихати – справжній курорт!

https://twitter.com/ValeriaBot/status/618735517891461120
Соснівка курортна слава Черкас

View this post on Instagram

#Черкаси

A post shared by •СІМЕЙНИЙ АРХІТЕКТОР• (@ola_suprun) on

Старі фото Черкас

Назва “Черкаси” дотепер залишається загадкою, як і саме місто. Єдине, що можна точно сказати, що місто стає рідним, коли є там рідні люди.

Три дні у Києві

2s коментарів

IMG_7432Київ відкривається мені потроху. Мабуть, щоб не завалити мене своєю енергетикою та насиченістю. Місто це перш за все люди, які там живуть і тебе чекають. Місто це також простір, будинки і чужі люди. Чужі люди у Київі зовсім інші, ніж у Львові і за ними цікаво спостерігати. Події у столиці також, зовсім інші, ніж, наприклад, у Львові, Луцьку чи Франківську. Багато пафосу – мало щирості. Варто задуматися, кому ще в кого треба вчитися.

https://instagram.com/p/u7ifgFOtbG

На #TEDxKyiv із Наталією Соколенко говорили, що всі доповіді з франківського #TEDx збулися. Громадське радіо – на національному, Порошенко – президент, Садовий – “взяв і зробив;)”

Кієв іс е кепітал оф Юкрейн!

Залишити коментар

AOih0ve23A8
Fotor050715923Якщо з іншими містами мої стосунки склалися давно і позитивно, то з Києвом все ніяк не складалося. Я там була лише один раз у 2008 му і більше не спішила відвідати. Fotor050710610 Але в котре підтверджую факт, що місто стає рідним, якщо там чекає на тебе хоча б одна людина, а починаючи від 2010-го року в мене є добра жменя друзів у столиці – #кийнет і не лише. Fotor050711036  Під час подій євромайдану кожен був там – фізично чи подумки. Гостре відчуття якнайшвидше притулитися до цього енергетичного та намоленого місця пронизувало мене надто часто. Fotor050720536Я розуміла, що ця поїздка буде особливою і Київ відкриється мені. Так і сталося. Частинка мене залишилася на пагорбах та набережних Дніпра, а частинка в Метро. Закономірна закоханість! У Києві я відчуваю волю та простір. Fotor050720244Зовсім інші люди – вільні, індивідуалісти, зовсім інші вулиці та будівлі – кожна особлива і це лише ті крихти, що я бачила. Я впевнена що якийсь період життя я все ж буду жити у столиці, життя саме скорегує.

Кієв іс е кепітал оф юкрейн!