Каву не п’ю

Він в мандрах
Я вдома. Спокій
По телефону посмішки
Розмальовані чашечки
Трішки кави
В нього цигарки й гітари
Завтра скуйовдить мій день
Кілька нових пісень

Розніжить
Мій спокій втече за ним
Сьогодні сонячно
Він в мантрах
В думках і в посмішках
Я в його музиці
Дотиках. Нотах. Гамах

Гарно
Коли поруч
Не часто. Не близько.
Синхронно
Сни
Проспані дороги
Зачіпаюся за пороги
Повертаюся
Посміхаюся
Обіймаю
Спішу-поспішаю

В моїх роздумах наші мрії
Тихі і мирні
Спільні дії
Спільні пошуки
Порухи долі
Рухи рук поволі
Кутики губ
Ямочки

Його очі світяться
Підошви стираються
Пісні змінюються
Мої очі жмуряться
Невиспаний ранок
В дорозі так жарко
Так холодно в місті
Дощі
Вікна заплакані –
Дзеркала львівської душі

Каву не п’ю
Хоч і люблю

Advertisements

Бджоли

якби я могла все змінити,
ех якби були крила…
куда би я летіла? чи тут би була…
ех якби..букви були квітами…
а ми бджолами…

а листя осіннє нашими думками було …
падало б важко донизу,ех якби…
летіло б летіло..
а навесні проростало квітами-буквами,
ех якби..

а ми були б бджолами..
і гуділи над квітами…
шукали свої, осінні опалі думки,
що проросли буквами…якби…

Одні ми…

ця ніч буде довга
на однині ми
я і думки
ми у світі одні
я і ти. я і ти. одні ми

я прихожу до тебе вночі.
я проникаю у сни.
а ми лише одні, просто на однині.
я прийду і сьогодні.
ми зовсім ніби і не самотні

ранок мій.
згадуй сни.
десь там були ми…такі не одні.
ми такі веселі, ми такі сумні.
ми на однині..такі

як просто ти читаєш думки
саме мої
мої одинокі думки.
Вони як одинокий подих в тишині
В тишині, в тишині..одні

я могла би писати пісні.
та не тобі, не тобі мої думки.
просто ми такі одні,
веселі завжди,
і сумні на однині.

#twirshі

Кольорові і буденні,
милі,ніжні і сумні,
наче фільми закордонні,
все змішається у сні. . .Надобраніч,тві!
____________________________
День догорає,
ніч наступає,
світло у віконцях,
не хватає сонця. . .
__________________________________
Стою за спиною и просто молчу.
Дишу.Видихаю.Вдихаю.Шепчу.
И нежно целую и сильно хочу.
За стан обнимаю.Кусаю в плечо.
Хватаюсь за руку.Меня понесло…
Боюсь не услишу чужих голосов.
Ищу толька губи.Ищу.Нахожу.
___________________________________
И трижди проклятая ета любовь…
И вновь оживает,когда мы не ждем…
______________________________
Те кляте кохання робить дива,
те кляте кохання так боляче країть серця,
породжує жагу й вбиває мораль,
те кляте кохання керує життям
_________________________________________
В моїй уяві твої думки,
вони там осіли і вже живуть,
квартиру будують і стелять тепло.
тепер там ніжно і весело…

В моїй уяві твої дощі,
так ніжно ллються по всій душі,
сповзають хмари й летять думки
і просто свіжо у голові. . .

В моїй уяві твої слова,
рахують дні й дають дива,
чарують світ і шепчуть “так”,
твої слова-моє життя…
________________________________
Кольорові і буденні,
милі,ніжні і сумні,
наче фільми закордонні,
все змішається у сні. . .Добраніч,тві!
______________________________________
День догорає,
ніч наступає,
світло у віконцях,
не хватає сонця. .
__________________________________________
Сни мої неначе кіно,
недопите червоне вино.
смак на вустах,
запах в кімнаті,
все ніби є,але одна ти. . .
__________________________________________
В ароматі літа осінь утоплю,
думи всі холодні скоро прожену,
заховаюся в теплу мрію,
пошукаю в ній свою надію.
______________________________________
Зафоловлю,знайду,
відретвічу й хештегів надаю!
Реплаями затоплю,
просто так,фоловлю.
________________________________________
Ніжністю тебе обнімаю,притягую,маню.
Поглядом шукаю,не знаходжу,зову.
Посмішку дарую,просто так,люблю.
___________________________________________
На пероні у забутому вагоні,
у твоєму полоні,
у моїх долонях,
горимо,наче в агонії. . .

2010р

Млин-життя (вірш з перекладом на рос.мову)

Млин-життя
У млині жорна без зерна
Перемелюють моє буття
Сиплеться життя, немов мука
Час мов порох протіка крізь руки

Жорна перемелюють думки,
Витікають із полови ріки
Крутить колесо фортуна
І приводить в дію нашого млина

Міх за міхом роки на мотузку
Мов коралі із прожитих літ
Й не завжди найвищого гатунку
Борошно втікає з-під валків…
19.08.2010р.

Мельница-жизнь
В мельнице жернова без зерна
Перемалывают мое бытие
Сыплется жизнь, словно мука
Время-порох утика сквозь руки

Жернова перемалывают мысли,
Вытекают из полов реки
Крутит колесо фортуна
мельницу в действие приводя

Мех за мехом года как веревка
Словно буси из прожитых лет
И не всегда качества высокого
Из-под валков мука бежит…

Кусок щоденника…

ЧАС
Час занадто не вловимий і занадто матеріальний, а ще швидкий і маніакальний бо зметає все на своєму шляху, безжально і беззупину. Просто знищує. І те що вчора було для тебе таке багатозначне і цінне – сьогоді голе і нікчемне, а завтра ти цього взагалі не згадаєш, бо час руйнує виміри цієї цінності. це добре чи погано вирішувати не мені. Просто так є і завжди буде. в цьому мабуть і є банальність нашого буття. ми занадто багато думаєм про час:про вчора, сьогодні, завтра.А йому все одно до наших думок. Ми щось згадуємо,думаємо,зіставляємо, а час все одно це стре.і нічого не залишить…
28.12.06р
_____________________________________________________________________________
Дощ
Памятаєш…падав дощ!Не простий!А дощ шаленого захоплення,вiчного бажанння i найкращого кохання…Стояли i дивились в очi.Мовчали.Смiялись,немов дiти i плакал вiд щастя!А потiм взялись за руки i щодуху бiгли…на зустрiч жорстокому життю!Досi бiжимо
15.01.07
____________________________________________________________________________________
Я
Я щаслива.А коли ти щасливий,треба мовчати.Щастя таке не тривке!Я сильна.А отже щастя своє не вiддам!
17.01.07
________________________________________________________________________________
НІ
Нi нi!Я не збираюсь мовчати!Не збираюсь забитись в куток i тiшитись тим що є !Я хочу бiльшого!Я не хочу сидiти на мiсцi!Треба шось робити!
18.01.07
__________________________________________________________________________________________
Якщо…
Якщо тебе вдарили по правiй щоцi-пiдстав лiву.Якщо плюнули в обличча,нехай плюють i в душу.Якщо шось почав-доводь до кiнця!якщо скажав “люблю” – то раз в життi!
19.01.07
________________________________________________________________________________________
Якщо друзям пох…
…а буває й так,що “плюють” в обличчя найкращi (ну це я так думаю) друзi.Їм пох твої проблеми:нехай i сердечнi,дрiбно-побутовi,морально-депресивнi…
Це потiм будуть по пяну плакатись в плече,нарiкати на таке не справедливе життя,згадувати колишнє кохання…Мабуть найкращий друг -комп,вiн же мовчить,бачить всi сльози i не читає моралi,не нависає,не матюкає,не посилає…
28.01.07
____________________________________________________________________________________-
ЦІНА
цiную тих,хто забуває про мене,забуваю тих,хто любить мене!ненавижу тих,хто мене любить,бо для них мене не хватає!а для того,для кого хватає,мене замало!маючи все,не бачим його,бачим те нiкчемне,що не маєм…немає,бо не робим щось,аби мати,а якщо маєм не цiнуєм…
22.02.07
________________________________________________________________________________________
ВЕСНА
Їдкий вечiрнiй аромат
Пянить i так квiтучу душу
Пари по вулицi iдуть
А я бреду сама
Лечу думками десь до тебе
І розриваюсь мiж мiста
14.03.07
______________________________________________________________________________________
ЯК ВСЕ ПРОСТО
Просто кава.
Просто я одна.
Просто кава холодна,
а я просто сумна…

Занадто просто
для цього життя,
занадто складно
для мого буття…

просто малюю!
не знаю що…
просто сумую!
(не знаю чому)

просто пишу,
поки думка жива.
просто мрiю,
поки я жива…
29.03.07
________________________________________________________________________________________
СУМНІ ВІРШІ
Чому пишу сумнi вiршi?
Чому слова такi гiркi?
Невже це все живе в менi?
Можливо в цїй життєвiй суєтi,
лежить моя душа на мїлинi
I тихо скиглить в темнотї

чи може в серцї бринить струна сумна?
хто зна,чому така?
i не весела ї не сумна.
16.04.07
_________________________________________________________________________________________
МЕЖА
У вас було таке,шо за пару хвилин перед очими пробiгає все життя?i те що було i те що буде!бачиш i розумiєш,що не повернеш.нiколи.жаль?нi.обiда?нi.сум?можливо!життя прекрасне,а найпрекраснiше те що ти нiчого не змiниш.немає в життi сtrl-z.коли стоїш на межi життя це розумiєш занадто чiтко.
23.05.07
__________________________________________________________________________________
Сили
Я нiхто,коли кажу,що хтось.
Може хтось знає,що я таки щось…
Я мовчу,коли потрiбно кричати,
i кричу,коли нема чого чекати!
Я смiюсь,а насправдi вмираю,
а оживаю,коли сльози проливаю…
Двi безмежнї стихiї в менi,
в рiзнi сторони рвуть на шматки,
цi двi сили неначе живi-
оживають й вмирають в менi!
01.07.07

Страждання пройшли,залишились вірші

Шукаю в темряві спокою
ховаюсь в ніч від болю
Я не боюсь ні темряви,ні ночі
немаю я людських страхів
Боюсь лишень що більш не зможу
почути пару твоїх ніжних слів
2004
________________________________
Cили
Я нiхто,коли кажу,що хтось.
Може хтось знає,що я таки щось…
Я мовчу,коли потрiбно кричати,
i кричу,коли нема чого чекати!
Я смiюсь,а насправдi вмираю,
а оживаю,коли сльози проливаю…
Двi безмежнї стихiї в менi,
в рiзнi сторони рвуть на шматки,
цi двi сили неначе живi-
оживають й вмирають в менi!
2007
______________________________
СТРАЖДАННЯ
Десь в тихому куточку,
Лишилося моє страждання.
Скрутилося в клубочок,
Придушене мовчанням.

Мовчить про те що буде,
I злиться на чекання…
Нехай згорить
що усе те!
Нехай горить страждання!

Я хочу жити далi!
Не хочу бiльш писати!
Щоб виливати душу,
потрiбнi нам страждання?..
2008
______________________________
Дивлюся вдаль
Але не бачу
А може бачу,
не визнючи цього
Бо те що є там
не тiшить душу
Лиш залишає
Мою надiю
I те що було
Немає значень
бо те що буде
усе зруйнує
I так жахливо
це визнавати
Але не знати
таки банально
Щоб жити
треба вмирати
але щоб вмерти
не все оживиш
Жорстоко знати
нiчому не бути
та не можливо
цього позбутись
___________________________
I насуваються сльози,
Вiд неможливостi змiнити тебе,
I хочеться бути кращою
I знати,що так воно i є

Але знання майбутнього
здавлюють у горлi комок,
I я дохожу до краю:
“Рот на замок!”

не в моїх силах
змiнити тебе
а в силах змiнити
те що в мене є…

А доля пiдступно чатує
Щоб дати наступний урок
а серце безмiнно чарує
Щастя маленький шматок.
__________________________
***
Я знаю-вiриш,
я знаю-любиш
чому ж мовчиш?
мене цим губиш…
чому не скажеш?
невже не знаєш
наскiльки сильно
тебе кохаю!
невже не знаєш,
що люблю чути,
що ти не можеш
без мене бути,
чому не можеш
менi сказати,
шо завжди хочеш
мене кохати?
занадто легко
це все писати,
занадто важко
тобi сказати!
занадто важко
собї признатись
шо це i є
мої страждання
I так банально
це все читати.
невже я можу,
таке писати?
01.02.08
_____________________________
Розкажи,що ти бачиш,
хочу знати твої думки
хочу знати,що ми
зовсiм не рiзнi свiти.
покажи,що ти чуєш,
може вiдчуєш,що в мене
на душi чорнi коти
03.02.08
________________________
НАДІЯ
Що я з собою роблю?
своє життя топлю,
топлю у безмежнiй надiї,
що все ще успiю
I залишуся щирою собi,
I не забуду мрii
Але здобути їх зумiю…

ВІрші

А це мої вірші.Трохи давні,але чомусь час від часу актуальні…

Коли лишаєшся на самоті
Коли так холодно мені й тобі
Ти думаєш про мене я про тебе
І нам вже мало неба
Чого нам треба ми не знаємо
Неначе в мріях ми літаємо
І мрії нездійсненні
А з часом далекі і чужі
Отак ми разом мрієм і живем
А потім у незабуття ідем
Чому так я не знаю
І більше не кохаю
Тебе я вже не знаю

* * *
Ти йшла – втікала від усіх,
Топтала чорний сніг.
Тобі дивилися у слід
Дивилися у очі, у їхнє відбиття.
Шукаючи хоч подих,
Хоч кусок життя,
Ти йшла…
Не оглядалась, не дивилась.
Шукала подих у свої легенях,
Шукала їм ковток життя,
А в небі хмари співчуття,
Забувши біль, не знала вже надію.
Закуталась у теплу мрію.

НАВІЩО
Навіщо ці слова,
якщо вони не справжні.
Навіщо ці думки,
якщо вони втікають.
Навіщо всі страждання,
якщо вони зникають.
Навіщо щось комусь шептати,
якщо вони і крик благань
не чують?
Навіщо все комусь прощати,
якщо вони цього і не відчують?
НАВІЩО?
Навіщо знову дивишся у очі,
навіщо знову в них шукаєш,
того чого давно немає?
НАВІЩО?
тому що серце плаче і страждає
все більше просить і благає
та все частіше вимагає

* * *
Так тихо і підступно
Не підходив ще ніхто.
Так непомітно і спокій
Проходив в душу.
Безгрішно й безневинно
Влазив у думки,
А потім плутав їх невпинно.
Так не приходив ще ніхто,
Як він – мій сон!
22,12,2004

* * *
Колись віддала серце я тобі,
Собі я душу залишила.
А та душа чомусь лише тужила,
Ніколи й слова не промовила мені.
А потім серце ти мені приніс,
Нещасне, тихе – ледве стукотіло.
У грудях вже не билось і не боліло,
Бо жити не хотіло.
Тепер зумів зігріти інший хтось,
Нарешті я почула, що воно ожило
Так гаряче і палко воно билось.

* * *
Це був лиш повів
може вітер, може ні!
Можливо буря, ураган
Все було швидко і невпинно.

Це була мить
Щаслива, може ні!
Хвилина, може день
Так мило й тихо

Це було тільки раз
А може двічі, тричі
Можливо з ним, чи з іншим
Яка тепер різниця?

Це було „все”
Можливо майже „все”
Тепер розлука
Тільки думка, згадка.
09.11,05
***
Обніму тебе і поцілую,
на прощання в очі загляну.
Більш ніколи ти мене не вчуєш
більш ніколи я не засміюсь

Я піду і більше не вернусь.
Я скажу: ”Цього не було!!”
Я скажу –сама собі збрешу!

Я тобі усе пробачу,
а собі нічого не скажу.
Я ніколи на заплачу
(знову я собі брешу).

Потім побіжу шукати долю,
може десь таки її знайду.
На біду або на горе,
Знову карооке полюблю.
12,07,06
* * *
Дивний запах у цій кімнаті,
Дивний сон наснився мені.
Ніби ми були в парі
Ніби ми були не одні…

Запах ніжно мене обіймає
Я у сон поринаю знов
Тільки там тебе вже не має
Залишаєш мене одну.

Аромат мене знову будить
Я по ньому шукаю тебе
Та тебе ніяк не здобуду
Тільки сон здобуває мене
17.08.06