#Черкаси – морська держава

Черкаси – місто парків та зелених бульварів, повітр’я та відпочинку. До Києва з Черкас, майже така відстань, як зі Львова в Дубно, не дивно, що працювати всі втікають у Київ, коли тут атмосфера релаксу:)
2bcb8370cd97a38bde04789426095eae Можна було б сказати, що місто нічим особливим не відрізняється, наприклад, від Рівного, Луцька чи Тернополя, але є одне жирне “але” – Дніпро.

770px-Cherkasy_plan_1826
Плани Черкас

8RyEQHkCQUW0q1C8nyJQMw

Дніпро тут безкрає, як море. І скільки хватає зору, стільки воно видніється на горизонті.
І здається, що більше нічого не треба, тільки дивитися на воду і дихати – справжній курорт!

https://twitter.com/ValeriaBot/status/618735517891461120
Соснівка курортна слава Черкас

View this post on Instagram

#Черкаси

A post shared by •СІМЕЙНИЙ АРХІТЕКТОР• (@ola_suprun) on

Старі фото Черкас

Назва “Черкаси” дотепер залишається загадкою, як і саме місто. Єдине, що можна точно сказати, що місто стає рідним, коли є там рідні люди.

Участь у творенні найкращого ескізу пам’ятного знаку Небесній сотні в м. Івано-Франківськ

Крім пам’ятника папі Івану Павлу ІІ я із скульпторами Олексієм Ласкевичем та Романом Домашичем приймали участь у конкурсі пам’ятного знаку “СТІНА ПАМ’ЯТІ НЕБЕСНОЇ СОТНІ” у м.Івано-Франківськ. “Ангела” обрали найкращим ескізним проектом, але конкурс продовжили до лютого 2015 року.
1414569841_nebesnaIacaaiea i?iaeoa.  Iacaaiea i?iaeoa BQa8LkRMr0GUZVWbjK74jAXSXYz7PCkimcjXfuObuGwKonkurs-Nebesna-sotnya_5773Konkurs-Nebesna-sotnya_5777

Три дні у Києві

IMG_7432Київ відкривається мені потроху. Мабуть, щоб не завалити мене своєю енергетикою та насиченістю. Місто це перш за все люди, які там живуть і тебе чекають. Місто це також простір, будинки і чужі люди. Чужі люди у Київі зовсім інші, ніж у Львові і за ними цікаво спостерігати. Події у столиці також, зовсім інші, ніж, наприклад, у Львові, Луцьку чи Франківську. Багато пафосу – мало щирості. Варто задуматися, кому ще в кого треба вчитися.

https://instagram.com/p/u7ifgFOtbG

На #TEDxKyiv із Наталією Соколенко говорили, що всі доповіді з франківського #TEDx збулися. Громадське радіо – на національному, Порошенко – президент, Садовий – “взяв і зробив;)”

Борис Возницький. Герой України. Мої спогади.

Коли усім дітям читали казки, мені розповідали історії про замки та князів. Палаци та оборонні споруди завжди було тим, що мене притягувало. Ще в дошкільному віці улюбленою моєю читанкою була книжка про Олеський замок. Я знала її на пам’ять. В 2-му класі я пішла в Художню школу, що розміщувалася в Дубенському замку кн. Острозьких. Історії про привидів князів стали реальністю. У Львівській Політехніці доля направила мене на кафедру Реконструкції та реставрації архітектурних комплексів.

002

2003 рік. Золочівський замок, Львівська обл.

 

За збігом найбільший знавець замків  Західної України –  Борис Возницький також ходив у школу в м. Дубно в ту, в яку я пішла в перший клас. Ця людина опікувалася улюбленими моїми замками в Олеську та Підгірцях і була для мене живою легендою.

004

2003 рік. Золочівський замок. Китайський палац.

 

Перше знайомство відбулося у Золочівському замку на початку 2000-их років. На прохання тата, Борис Григорович проводив екскурсію сім’ї та друзям “Арх Дизайн”. Розповідав про давні цивілізації на теренах наших країв, давніших за шумерів, та говорив про реконструкцію Китайського палацу.

007

вересень 2010 року, Збаразький замок, Тернопільська обл.

 

У 2010-му мені пощастило  особисто познайомитися на конференції у Збаразькому замку та передати вітання від тата. На конференціі Борис Григорович говорив, що людям цікаво бачити в замках, атмосферу та побут рідного століття замку. Потрібно відтворювати інтер’єри, а не накопичувати стандартні історичні експозиції. Відновлювати приміщення із функцією, що передбачалася при будівництві замку.

005

вересень 2010 року, Збаразький замок Тернопільська обл.

 

На цій же конференції я познайомилася із молодим істориком Ярославом Денисенком, і при кожній нашій зустрічі, ми згадуємо цю видатну людину і те, що нам пощастило знати Возницького.

003

вересень 2010 року, Вишнівець, Тернопільська обл.

 

006

вересень 2010 року, Збараж

Пам’ятаю, що під час обіду я сиділа за одним столом із Возницьким, і мені дуже хотілося запам’ятати цей момент на все життя, бо хтозна чи ще зустрінемося… Борис Григорович випив компот і з’їв ложечкою всі ягоди із горнятка. Я посміхнулася про себе, і подумала, що дитинство у нього, мабуть, було не простим.

008

2010р. Дубенський замок, Рівненська обл.

 

009 010

Історія життя п.Бориса доволі насичена та динамічна, як скульптури Пінзеля, та заплутана, як історія наших замків … Самовіданне служіння мистецтву та культурі однієї людини дало більше, ніж всі міністерства разом. Про таких людей знімають фільми, надіюсь, я побачу таке кіно.

011

м.Дубно

 

Два роки тому не стало цієї людини. На трасі десь між Львовом та Золочевом, серце зупинилося у авто. Спекотного травневого дня по вулиці Пекарській  Львів проводжав  Героя України на Личаківський цвинтар…10329668_253478058172793_7892124792231522534_o

Кієв іс е кепітал оф Юкрейн!

AOih0ve23A8
Fotor050715923Якщо з іншими містами мої стосунки склалися давно і позитивно, то з Києвом все ніяк не складалося. Я там була лише один раз у 2008 му і більше не спішила відвідати. Fotor050710610 Але в котре підтверджую факт, що місто стає рідним, якщо там чекає на тебе хоча б одна людина, а починаючи від 2010-го року в мене є добра жменя друзів у столиці – #кийнет і не лише. Fotor050711036  Під час подій євромайдану кожен був там – фізично чи подумки. Гостре відчуття якнайшвидше притулитися до цього енергетичного та намоленого місця пронизувало мене надто часто. Fotor050720536Я розуміла, що ця поїздка буде особливою і Київ відкриється мені. Так і сталося. Частинка мене залишилася на пагорбах та набережних Дніпра, а частинка в Метро. Закономірна закоханість! У Києві я відчуваю волю та простір. Fotor050720244Зовсім інші люди – вільні, індивідуалісти, зовсім інші вулиці та будівлі – кожна особлива і це лише ті крихти, що я бачила. Я впевнена що якийсь період життя я все ж буду жити у столиці, життя саме скорегує.

Кієв іс е кепітал оф юкрейн!

Копенгаген. Один день для перезавантеження.

Моя подорож розпочалася із какао у львівському аеропорту імені Данила Галицького. Вже там мені все здалося дуже європейським, і я говорила, що коли захочу відчуттів за кордону, то приїду у новий термінал аеропорту у Львові. Я ще не знала, що коли повернуся, то подивлюся зовсім по іншому на це все…
Аеропорт
Тітка, що роздрукувала мені квитки виявилась дуже веселою: “звичайно ти можеш сидіти біля якогось старого ідіота… але я можу запропонувати тобі місця біля віконця…” і у мене було аж 4ри віконця у 4-ьох різних літаках.
над Варшавою
Перше правило аеропортів це: куди люди – туди я. Так я в аеропорту Варшави натрапила на прикордонника, який вліпив мені перший штамп із літачком і впустив у Шенген зону. Друге правило еропорту знайти свій “гейт” і можна йти гуляти. В мене було мало злотих щоб щось купити. Можна було пошукати кантор, але я боялась що мій Гейт кудись втече… тому я сіла малювати …
1522592_807751225918913_1082499058_o1911013_807751249252244_927494295_o1979315_807751209252248_211409106_o1978381_807751322585570_1235137980_o

 

В аеропорту Шопена металеві лавки дуже холодні… знаючі люди спали просто на підлозі, на ковроліні. А ще в еропорту цікаві конструкції, тому я їх малювала, поки чекала на наступний літак.
_DSC0504
Це був перший політ вночі ще й над морем…  Наступним завданням було вийти з аеропорту так щоб мене зустріли.. і тут є ще одне правило: йти за стрілками і вийдеш! Мене зустріла сестра, ми не бачилися 13 років, її українська стала кращою, а моя анлійська гіршою… але ми знайшли спільну мову – ми сміялися!
Далі було Мерто Копенгагену і пару кварталів пішки. В місті було дуже тихо і не людно, лише деякі локальні компанії у пабах. Паби там справді старі, а не в стилі під старовину. Високі будинки в цеглі із великими вікнами, бруківка на тротурах, велодоріжки і велосвітлофори.
Копенгаген
Копенгаген
Зранку був дощ.  А я так надіялася, що прогноз погоди не справдиться. Але ми пішли гуляти і шукати Русалку. Ми дуже намокли і зайшли в кавярню погрітися. Кава як кава, правда у стакані.
кава
Відігрівшись ми продовжили прогулянку в пошуках Русалки. По дорозі до набережної ми натрапили на Посольство України у Данії, в суботу та неділю там вихідний, писало на дверях на українській та англійській мовах. Зовсім поруч у морі,  плавала пара лебедів, думаю вони українці…Посольство
А коли ми пройшли ще хвилин 7 від посольства, то побачили відому Русалку, правда Клара сказала, що вона не справжня, бо у справжньої червоне волосся.
Русалка
Далі був пошук поїзда. Інтернет допомагає. Ми поїхали додому на ланч.

Копенгаген

Після обіду ми на велосипедах вирушили у Християнію…

Християнія  (Вільне місто Християнія) — частково самокерована, неофіційна «держава всередині держави», розташована в районі Христиансхавн Копенгагенадатської столиці.

…але нічого цікавого та особливого там не побачили. Хіба що палатки, де люди вільно купляли легкі наркотики. Фотографувати там заборонено, але в інтернеті щось можна знайти.
Цікавою видалася поїздка на веловипеді по велодоріжках, серед активного руху, правда кожні 5хв. приходилося зупинятися на велосвітлофорах, одвати/знімати капішон, застібати/розстібати курточку. Копенгаген
Мої родичі каталися сімейним троьохколісним велосипедом, де спереду розміщувалися сидіння для двох дітей і дорослих при потребі.
222
Загалом Копенгаген досить спокійне, виважене місто, стримане, можливо трохи холодне, а можливо потрібно більше днів щоб його розпізнати. Люди всюди – люди. Заглядаючи в їхні обличчя, я бачила такі ж радості та проблеми, як і всюди. Різні мови, різні країни… але всі спішать встигнути на літак.
ВАршава
Ця поїдка дуже вчасно перезавантажила мій організм, мислення, думки…
9AxQ9KIctk28RmYvaCWvdg
… та найкращими і першочерговими враженнями були від спілкування з близькими мені людьми, з якими я так рідко бачуся. Приємно знаходити спільну мову, теми та точки дотику.

97033