Щоденні бої

Щодня кожен іде на свій бій, на свою війну. Ти маленький хлопчик і тебе ведуть в садочок, ти хочеш воювати з цим ранком, бо так хочеться спати. Ти вчитель чи викладач і ти налаштовуєшся не здаватися проти опору важчих характерів підлітків та неуцтва. Ти лікар і ти воюєш з хворобами та вірусами. Ти керівник, працівник, звичайний робітник і щодня на роботі є проблеми. Є робота і ти її вирішуєш – бо це твоє поле бою.

А є покликання, яке генетично закладене дуже глибоко, це воїн-охоронець Батьківщини. І не кожен має сміливість бути там, на справжньому полі бою, але і не кожен повинен там бути! Бо у воїна-захисника нашої Вітчизни є кохані, жінки, діти, матері і тати, старенькі дідусі і бабусі. І в тривожні ночі він спить трохи спокійніше, знаючи що тут у місті є люди різних професій і вони “воюють” тут в тилу на свої роботах – лікарі допомагають стареньким, вчителі вчать дітей воїна, кохані працюють, бо є робота і заробляють кошти.

Є день роботи, є день відпочинку, є день – святковий. В тебе є день народження, в мене є і в міста є. Твоє місто давнє хоч і маленьке.

На день народження стараються подарувати щось корисне, що полегшить твою щоденну працю, або щось що дуже треба. Але є і подарунки такі “що не купиш сам собі”,  хоча воно і не корисне, але для душі. І тобі дарують красиві речі, і це приносить не користь, а щастя. І воїн-захисник хотів би дарувати своїм рідним щастя! То чому, хоча б одного року, люди не хочуть подарунок для свого міста? Не корисний жителям міста, не для міщан, а саме для міста. Дорогий подарунок! А місто так давно його чекало, ще на той день народження, коли йому було 900 років.

Так, там далеко воює воїн-захисник, він воює за Країну, за людей, за батьків і дітей і обов’язково кожному скаже, як називається його місто чи село, і що воно в нього рідне і для нього дуже красиве. І він подзвонить мамі і запитає чи ходила вона на День міста? Чи відволіклася вона від щоденних своїх боїв і нічних молитов за нього, воїна. Він запитає чи був концерт, чи співала вона, бо мама має красивий голос. Чи цього року танцювали його діти на сцені? Він запитає чи музиканти написали нових гарних пісень про захисників Вітчизни, бо саме це їхня робота -писати пісні, розважати людей від важких думок.

“Там” воюють хлопці, щоб ми “тут” працювали і робили те що вміємо, і заробляли цим гроші – скульптори робили не лише меморіальні таблиці, але і великі пам’ятники, подарунки були не лише корисні, але і для душі, міста були і зручні і красиві одночасно. І щоб кожен воїн повертався у своє красиве місто живим.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

w

З’єднання з %s