Млин-життя (вірш з перекладом на рос.мову)

Млин-життя
У млині жорна без зерна
Перемелюють моє буття
Сиплеться життя, немов мука
Час мов порох протіка крізь руки

Жорна перемелюють думки,
Витікають із полови ріки
Крутить колесо фортуна
І приводить в дію нашого млина

Міх за міхом роки на мотузку
Мов коралі із прожитих літ
Й не завжди найвищого гатунку
Борошно втікає з-під валків…
19.08.2010р.

Мельница-жизнь
В мельнице жернова без зерна
Перемалывают мое бытие
Сыплется жизнь, словно мука
Время-порох утика сквозь руки

Жернова перемалывают мысли,
Вытекают из полов реки
Крутит колесо фортуна
мельницу в действие приводя

Мех за мехом года как веревка
Словно буси из прожитых лет
И не всегда качества высокого
Из-под валков мука бежит…

Навіяно морем…

світанок

Останній ранок…Передчуття дому і сум прощання з морськими хвилями, пекучим (палючим сонцем), мушлями, пісочком і солоною водою, що так магічно світиться у ночі…
Біля палаток виринають перші дорожні сумки. Настрій: “додому!” Дехто ще бачить останній морський сон. Дехто смакує каву. Останні ракушки в кишеню – на спогад про теплі і безтурботні дні.Ніхто не спішить.Водій пішов на рибалку.Дітвора ще спить.
А море?Море спокійне, як ніколи! Протягує руки-хвилі і манить, манить…посміхається ранковим сонцем, наспівує, підвиває, гуде…

Море, як море…хвилі відносять усі лихі думи у глибини вод і залишається лишень безтурботне життя на косі.
Дні летять монотонно, але не рутинно, а тихо і мирно. Однаково.
Ранок зустрічає ніжним морським світанком, обнімає теплом на весь день. Вечір проводжає різнобарвним заходом сонця над лиманом, задає кольору та яскравості вечірнім зорям…
Море бух-бух-бух…голова від нього гуде…Тиша, як така, тут відсутня. Голоси у палатках. Рибка на дротиках. Сміх. Цвіркун. І далі бух-бух-бух. Сон.

Кусок щоденника…

ЧАС
Час занадто не вловимий і занадто матеріальний, а ще швидкий і маніакальний бо зметає все на своєму шляху, безжально і беззупину. Просто знищує. І те що вчора було для тебе таке багатозначне і цінне – сьогоді голе і нікчемне, а завтра ти цього взагалі не згадаєш, бо час руйнує виміри цієї цінності. це добре чи погано вирішувати не мені. Просто так є і завжди буде. в цьому мабуть і є банальність нашого буття. ми занадто багато думаєм про час:про вчора, сьогодні, завтра.А йому все одно до наших думок. Ми щось згадуємо,думаємо,зіставляємо, а час все одно це стре.і нічого не залишить…
28.12.06р
_____________________________________________________________________________
Дощ
Памятаєш…падав дощ!Не простий!А дощ шаленого захоплення,вiчного бажанння i найкращого кохання…Стояли i дивились в очi.Мовчали.Смiялись,немов дiти i плакал вiд щастя!А потiм взялись за руки i щодуху бiгли…на зустрiч жорстокому життю!Досi бiжимо
15.01.07
____________________________________________________________________________________
Я
Я щаслива.А коли ти щасливий,треба мовчати.Щастя таке не тривке!Я сильна.А отже щастя своє не вiддам!
17.01.07
________________________________________________________________________________
НІ
Нi нi!Я не збираюсь мовчати!Не збираюсь забитись в куток i тiшитись тим що є !Я хочу бiльшого!Я не хочу сидiти на мiсцi!Треба шось робити!
18.01.07
__________________________________________________________________________________________
Якщо…
Якщо тебе вдарили по правiй щоцi-пiдстав лiву.Якщо плюнули в обличча,нехай плюють i в душу.Якщо шось почав-доводь до кiнця!якщо скажав “люблю” – то раз в життi!
19.01.07
________________________________________________________________________________________
Якщо друзям пох…
…а буває й так,що “плюють” в обличчя найкращi (ну це я так думаю) друзi.Їм пох твої проблеми:нехай i сердечнi,дрiбно-побутовi,морально-депресивнi…
Це потiм будуть по пяну плакатись в плече,нарiкати на таке не справедливе життя,згадувати колишнє кохання…Мабуть найкращий друг -комп,вiн же мовчить,бачить всi сльози i не читає моралi,не нависає,не матюкає,не посилає…
28.01.07
____________________________________________________________________________________-
ЦІНА
цiную тих,хто забуває про мене,забуваю тих,хто любить мене!ненавижу тих,хто мене любить,бо для них мене не хватає!а для того,для кого хватає,мене замало!маючи все,не бачим його,бачим те нiкчемне,що не маєм…немає,бо не робим щось,аби мати,а якщо маєм не цiнуєм…
22.02.07
________________________________________________________________________________________
ВЕСНА
Їдкий вечiрнiй аромат
Пянить i так квiтучу душу
Пари по вулицi iдуть
А я бреду сама
Лечу думками десь до тебе
І розриваюсь мiж мiста
14.03.07
______________________________________________________________________________________
ЯК ВСЕ ПРОСТО
Просто кава.
Просто я одна.
Просто кава холодна,
а я просто сумна…

Занадто просто
для цього життя,
занадто складно
для мого буття…

просто малюю!
не знаю що…
просто сумую!
(не знаю чому)

просто пишу,
поки думка жива.
просто мрiю,
поки я жива…
29.03.07
________________________________________________________________________________________
СУМНІ ВІРШІ
Чому пишу сумнi вiршi?
Чому слова такi гiркi?
Невже це все живе в менi?
Можливо в цїй життєвiй суєтi,
лежить моя душа на мїлинi
I тихо скиглить в темнотї

чи може в серцї бринить струна сумна?
хто зна,чому така?
i не весела ї не сумна.
16.04.07
_________________________________________________________________________________________
МЕЖА
У вас було таке,шо за пару хвилин перед очими пробiгає все життя?i те що було i те що буде!бачиш i розумiєш,що не повернеш.нiколи.жаль?нi.обiда?нi.сум?можливо!життя прекрасне,а найпрекраснiше те що ти нiчого не змiниш.немає в життi сtrl-z.коли стоїш на межi життя це розумiєш занадто чiтко.
23.05.07
__________________________________________________________________________________
Сили
Я нiхто,коли кажу,що хтось.
Може хтось знає,що я таки щось…
Я мовчу,коли потрiбно кричати,
i кричу,коли нема чого чекати!
Я смiюсь,а насправдi вмираю,
а оживаю,коли сльози проливаю…
Двi безмежнї стихiї в менi,
в рiзнi сторони рвуть на шматки,
цi двi сили неначе живi-
оживають й вмирають в менi!
01.07.07

Страждання пройшли,залишились вірші

Шукаю в темряві спокою
ховаюсь в ніч від болю
Я не боюсь ні темряви,ні ночі
немаю я людських страхів
Боюсь лишень що більш не зможу
почути пару твоїх ніжних слів
2004
________________________________
Cили
Я нiхто,коли кажу,що хтось.
Може хтось знає,що я таки щось…
Я мовчу,коли потрiбно кричати,
i кричу,коли нема чого чекати!
Я смiюсь,а насправдi вмираю,
а оживаю,коли сльози проливаю…
Двi безмежнї стихiї в менi,
в рiзнi сторони рвуть на шматки,
цi двi сили неначе живi-
оживають й вмирають в менi!
2007
______________________________
СТРАЖДАННЯ
Десь в тихому куточку,
Лишилося моє страждання.
Скрутилося в клубочок,
Придушене мовчанням.

Мовчить про те що буде,
I злиться на чекання…
Нехай згорить
що усе те!
Нехай горить страждання!

Я хочу жити далi!
Не хочу бiльш писати!
Щоб виливати душу,
потрiбнi нам страждання?..
2008
______________________________
Дивлюся вдаль
Але не бачу
А може бачу,
не визнючи цього
Бо те що є там
не тiшить душу
Лиш залишає
Мою надiю
I те що було
Немає значень
бо те що буде
усе зруйнує
I так жахливо
це визнавати
Але не знати
таки банально
Щоб жити
треба вмирати
але щоб вмерти
не все оживиш
Жорстоко знати
нiчому не бути
та не можливо
цього позбутись
___________________________
I насуваються сльози,
Вiд неможливостi змiнити тебе,
I хочеться бути кращою
I знати,що так воно i є

Але знання майбутнього
здавлюють у горлi комок,
I я дохожу до краю:
“Рот на замок!”

не в моїх силах
змiнити тебе
а в силах змiнити
те що в мене є…

А доля пiдступно чатує
Щоб дати наступний урок
а серце безмiнно чарує
Щастя маленький шматок.
__________________________
***
Я знаю-вiриш,
я знаю-любиш
чому ж мовчиш?
мене цим губиш…
чому не скажеш?
невже не знаєш
наскiльки сильно
тебе кохаю!
невже не знаєш,
що люблю чути,
що ти не можеш
без мене бути,
чому не можеш
менi сказати,
шо завжди хочеш
мене кохати?
занадто легко
це все писати,
занадто важко
тобi сказати!
занадто важко
собї признатись
шо це i є
мої страждання
I так банально
це все читати.
невже я можу,
таке писати?
01.02.08
_____________________________
Розкажи,що ти бачиш,
хочу знати твої думки
хочу знати,що ми
зовсiм не рiзнi свiти.
покажи,що ти чуєш,
може вiдчуєш,що в мене
на душi чорнi коти
03.02.08
________________________
НАДІЯ
Що я з собою роблю?
своє життя топлю,
топлю у безмежнiй надiї,
що все ще успiю
I залишуся щирою собi,
I не забуду мрii
Але здобути їх зумiю…