ВІрші

А це мої вірші.Трохи давні,але чомусь час від часу актуальні…

Коли лишаєшся на самоті
Коли так холодно мені й тобі
Ти думаєш про мене я про тебе
І нам вже мало неба
Чого нам треба ми не знаємо
Неначе в мріях ми літаємо
І мрії нездійсненні
А з часом далекі і чужі
Отак ми разом мрієм і живем
А потім у незабуття ідем
Чому так я не знаю
І більше не кохаю
Тебе я вже не знаю

* * *
Ти йшла – втікала від усіх,
Топтала чорний сніг.
Тобі дивилися у слід
Дивилися у очі, у їхнє відбиття.
Шукаючи хоч подих,
Хоч кусок життя,
Ти йшла…
Не оглядалась, не дивилась.
Шукала подих у свої легенях,
Шукала їм ковток життя,
А в небі хмари співчуття,
Забувши біль, не знала вже надію.
Закуталась у теплу мрію.

НАВІЩО
Навіщо ці слова,
якщо вони не справжні.
Навіщо ці думки,
якщо вони втікають.
Навіщо всі страждання,
якщо вони зникають.
Навіщо щось комусь шептати,
якщо вони і крик благань
не чують?
Навіщо все комусь прощати,
якщо вони цього і не відчують?
НАВІЩО?
Навіщо знову дивишся у очі,
навіщо знову в них шукаєш,
того чого давно немає?
НАВІЩО?
тому що серце плаче і страждає
все більше просить і благає
та все частіше вимагає

* * *
Так тихо і підступно
Не підходив ще ніхто.
Так непомітно і спокій
Проходив в душу.
Безгрішно й безневинно
Влазив у думки,
А потім плутав їх невпинно.
Так не приходив ще ніхто,
Як він – мій сон!
22,12,2004

* * *
Колись віддала серце я тобі,
Собі я душу залишила.
А та душа чомусь лише тужила,
Ніколи й слова не промовила мені.
А потім серце ти мені приніс,
Нещасне, тихе – ледве стукотіло.
У грудях вже не билось і не боліло,
Бо жити не хотіло.
Тепер зумів зігріти інший хтось,
Нарешті я почула, що воно ожило
Так гаряче і палко воно билось.

* * *
Це був лиш повів
може вітер, може ні!
Можливо буря, ураган
Все було швидко і невпинно.

Це була мить
Щаслива, може ні!
Хвилина, може день
Так мило й тихо

Це було тільки раз
А може двічі, тричі
Можливо з ним, чи з іншим
Яка тепер різниця?

Це було „все”
Можливо майже „все”
Тепер розлука
Тільки думка, згадка.
09.11,05
***
Обніму тебе і поцілую,
на прощання в очі загляну.
Більш ніколи ти мене не вчуєш
більш ніколи я не засміюсь

Я піду і більше не вернусь.
Я скажу: ”Цього не було!!”
Я скажу –сама собі збрешу!

Я тобі усе пробачу,
а собі нічого не скажу.
Я ніколи на заплачу
(знову я собі брешу).

Потім побіжу шукати долю,
може десь таки її знайду.
На біду або на горе,
Знову карооке полюблю.
12,07,06
* * *
Дивний запах у цій кімнаті,
Дивний сон наснився мені.
Ніби ми були в парі
Ніби ми були не одні…

Запах ніжно мене обіймає
Я у сон поринаю знов
Тільки там тебе вже не має
Залишаєш мене одну.

Аромат мене знову будить
Я по ньому шукаю тебе
Та тебе ніяк не здобуду
Тільки сон здобуває мене
17.08.06

Advertisements

4 thoughts on “ВІрші

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s